Газовики по всій Україні продовжують працювати, не дивлячись ні на що. Вони нині не тільки на захисті економічного фронту, а й людей у зонах активних бойових дій. Спеціалісти оперативно реагують на пошкодження газових мереж, бо від цього залежить безпека українців. Майстер АДС Новомосковського відділення АТ «Дніпропетровськгаз» Ірина Толочко розказала, де її застала новина про початок війни в Україні та поділилася, як змінився ритм життя газовиків із вторгненням окупанта на нашу землю.
Бригада аварійно-диспетчерської служби, де працює жінка, обслуговує більше 300 км газопроводів у регіоні. Кожного разу вона, на рівні з чоловіками, у цей складний для країни час виходить на зміну, адже розуміє всю відповідальність перед споживачами.
«Я дізналась про ворожі обстріли вранці, коли повинна відбутись перезмінка на роботі. Нам повідомили - у країні вже введено воєнний стан. Емоції неможливо передати на словах, ніхто з нас спочатку не повірив. Яка може бути війна у 21-му столітті?», - каже Ірина.
Вона поділилася думками про роботу колег в тих областях, в яких йдуть бойові дії: «Вони – справжні герої! Кожен з газовиків, які у гарячих точках залишаються на своєму місці та працюють для людей, вартий найбільшої поваги! Наші колеги виявляють стійкість і надзусилля, з останніх сил намагаються ліквідовувати аварійні ситуації, щоб повернути такий надважливий ресурс українцям як газ. Вважаю, вони повинні мати звання учасників бойових дій».
На її думку, для тих, хто залишається в тилу, важливо виконувати свою роботу і дотримуватись зобов’язань, щоб тримати економічний фронт.
«Часто зустрічаю знайомих, сусідів, які цікавляться як ми, газовики, зараз працюємо. Завжди намагаюся пояснити скільки ми віддаємо своїх сил та мужності цій роботі, і хочемо аби вони також підтримували нас, підтримували економіку України. Не нехтували, не забували про свої обов'язки, наприклад, сплачували за розподіл газу, якщо є можливість. Адже це і заробітні плати фахівцям, і запчастини для ремонту газопроводів і сплата податків нашим підприємством.
Ми всі сьогодні одна велика родина, неможливо стояти осторонь і просто дивитися. Кожен сьогодні робить свій внесок і він неабияк цінний, навіть незначний на думку когось. Нас змушує триматися сьогодні тільки віра у мир та нашу перемогу», - говорить Ірина.