Він став надією на порятунок для людей з «пораненого» ворожими бомбардуваннями Харкова. Дніпрянин Андрій Вінніченко більш ніж два місяці їздив у небезпечні рейси. Допомагав з евакуацією жінок, дітей, літніх людей. Про волонтера з великим серцем – у рубриці Дніпропетровської обласної військової адміністрації «Творці перемоги».
Андрій Вінніченко – керівник IT відділу однієї з державних установ. Відповідає за електронну модернізацію, цифровізацію, впровадження онлайн-послуг. Волонтерський шлях чоловіка розпочався у перші дні повномасштабної війни.
В одному з телеграм-каналів він побачив оголошення. Водіїв на власних автівках просили допомогти вивозити мешканців із Харкова. Вже 27 лютого о 7 ранку Андрій поїхав вперше.
«Ніхто тоді ще не знав напевне, що там коїться. Лише у новинах бачили, що місто під обстрілами і ситуація дуже складна. Реальна картина виявилася жахливою: розбиті автівки, зруйновані будинки, пусті вулиці. І це у мільйоннику Харкові», – згадує Андрій Вінніченко. Першим волонтер евакуював молоде подружжя із 9-місячним немовлям на руках.
«Було дуже холодно, вони стояли з двома невеликими валізами. Загорнута у ковдру дитина плакала. Я їх посадив у машину, де було тепло. Родина дві доби провела у метро. Їхні розповіді мене вразили. Про гучні вибухи, безсонні ночі, пусті магазини», – розповів чоловік.
Тоді, каже, вирішив їздити до тих пір, поки буде потрібна його допомога. Спочатку на своєму легковому автомобілі, потім позичив у друзів мікроавтобус.
«Їхав бо знав, що на мене чекають, на мене сподіваються. Особливо літні люди, діти. Їхав, бо ми українці і дуже любимо свою землю. Перші два тижні кожного дня. Навіть дружина трохи образилася, що 8 березня замість привітань, я знову вирушив до Харкова», – додав Андрій.
На своїй автівці волонтер вивіз понад 170 людей. А крім цього, цілий дитячий будинок. Одне з АТП надало автобус. Евакуювали 38 дітей від 3 до 12 років і трьох їхніх вихователів. Усіх доправили до Дніпра. Міста, яке вже тоді стало гуманітарним хабом. Їздив до початку травня, допоки була потреба.
«За день я встигав зробити один рейс. Адже у Харкові о 15:00 вже починалася комендантська година. Постійно було чутно вибухи, у небі кружляли літаки. До Харкова із собою брав гуманітарну допомогу. Завантажував автівку ліками, продуктами, засобами гігієни. Назад віз людей», – розповів Андрій. Зізнається, кожного разу руйнувань у Харкові ставало ще більше. Бачив наслідки бомбардувань, ракети, що влучали у будинки.
Попри все, запевняє Андрій, у майбутнє він дивиться з оптимізмом. Без варіантів, Україна обов’язково переможе.
«Творці перемоги» – нова рубрика Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Вона – про людей, які наближають нашу перемогу. Кожен – на своєму фронті.
