Валізи та очікування на потяг. Майже дев’яносто дітей з різних куточків Дніпропетровщини зібралися на пероні. Їдуть у мальовниче Закарпаття. Через війну вони зарано пізнали, що таке розставання та війна. Дехто пережив біль втрати найріднішої людини. Це сини та доньки захисників, що боронять країну від агресора. На відпочинку у гірському краї їх відволічуть від недитячих переживань та подарують позитивні емоції, розповіли у Дніпропетровській ОВА.
«Оздоровлюємо дітей щороку. Зазвичай відправляли на морські курорти. Через війну плани змінили. Обрали захід України, бо там найбезпечніше, – каже головний спеціаліст департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОВА Людмила Бондаренко. – Здебільшого це діти учасників бойових дій та загиблих героїв. Є й малеча з Нікопольщини та Криворіжжя, які постійно обстрілюють».
На самостійний відпочинок свого десятирічного Степана Ірина відпускає вперше. Хвилюється, але розуміє – синові це вкрай необхідно. У червні родина втратила свого героя. Батько хлопця боронив країну на Донецькому напрямку.
«24 лютого, коли почалася війна, у мого чоловіка Сергія був День народження. Та цьогоріч у цей день ми прокинулися від вибухів. Це було страшно. А він терміново зібрав речі і вже о сьомій ранку поїхав, – пригадує Ірина. – На початку червня ми з ним бачилися востаннє. Він приїжджав до рідного міста у справах».
Попри втрату найріднішої людини Степан тримається, як справжній чоловік. Він знає – Україна переможе. Поки ж фантазує, яким буде його відпочинок у таборі.
«Буду прокидатися о восьмій, бо вдома ніяк не можу встати вчасно. Сніданок, уроки. На перерві щось цікавеньке. Після домашнього завдання – відпочинок», – описує Степан.
У будні діти дійсно навчатимуться. Долучатимуться онлайн до своїх класів. Пообіді на них чекатимуть вікторини, квести, майстер-класи та розваги.
«Вихідними будуть екскурсії. Вони побачать озеро Синевір і гору Приозерна. Відвідають реабілітаційний центр ведмедів та вовків. Поїдуть у старе село. Покатаються на підйомнику. Ходитимуть у походи. З ними працюватиме психолог», – поділилася заступниця директора дитячого табору Юлія.
На такий відпочинок свою доньку Андрій відправляє не вперше. Він – атовець. У 2014-2015 роках боронив Маріуполь.
«Відпускаємо Дарину кожен рік. Від області – це гарна допомога. Відпочивала вона в Одесі, під Києвом та Миколаєвом, – розповідає Андрій. – Коли почалася війна, у неї був шок та паніка. Питала, що буде, якщо сюди дійдуть? Заспокоювали, як могли. Зараз адаптувалася, але все одно все бачить. А діти мають рости щасливими та здоровими».
Дванадцятирічна Кароліна з Криворізького району їде до табору, аби набратися сил. Свої таланти і вміння вона використовує на підтримку ЗСУ. Озброїлася синьо-жовтим бісером та створює прикраси. Продає їх на ярмарках. Виручені кошти віддає на підтримку захисників.
«Моя мама мене підтримала у цьому. Після повернення з відпочинку знову буду плести. Перемога за нами точно», – впевнена дівчина.
У таборі чекають на дві зміни дітей з Дніпропетровщини. Обласним коштом до кінця року тут оздоровлять понад 170 дітей.