У патронатних родинах області виховується 31 дитина. Загалом наДніпропетровщині – 16 таких сімей. Там про хлопчиків та дівчаток піклуються.Про це повідомили в обласній військовій адміністрації.
«Патронат – домашня форма виховання. Де дитині тепло та зручно. Де в неї єсвій куточок. У нас в області перша така родина з’явилась п’ять років тому», –зазначила начальниця Служби у справах дітей ДніпроОДА Олена Жадько.
Одна з найбільших патронатних родин– у Дніпрі. Там нині мешкає 7 рідних братиків та сестричок. Чотири хлопчики ітри дівчинки. Наймолодшому 2 роки, найстаршому – 12.
Патронатна вихователька Олена каже,вони з чоловіком цих дітей взяли 23 лютого. Наступного дня почалася війна. Булострашно, але покинути малечу не могли. А ще було складно, бо позачинялисядитячі садки, гуртки та секції, школи – лише онлайн.
«Моя бабуся ще після війни прихистила сусідську дівчинку-сироту. Так івиховала її разом з моєю мамою, як рідних сестер. Любов до дітей у мене наякомусь підсвідомому рівні», – припускає Олена.
Вона додала, кожна дитина потрапляєпід патронат зі своєю складною історією. Кожна – потребує допомоги.
Найперше правило мами-виховательки –обов’язковий режим дня. Рухливі ігри, розвиваючі заняття. Повноціннехарчування. Часто з рідними батьками діти голодували.
«Малюємо, пишемо, граємо. Ввечері ділимося, як пройшов день. Говоримо. Дітизмінюються. Буквально оживають», – розповіла вихователька.
Першокласниця Інеса мріє статилікарем аби допомагати людям. Зізнається, жити у патронатній родині їйподобається.
«Я вчитися полюбила. Вже навіть табличку множення на 2 знаю», – сказалаІнеса.
Олена та її чоловік мають трьохрідних синів. Патронатну родину створили півтора роки тому. Подали заявку, пройшли тримісячні курси. Після цього прийняли до себе перших маленьких вихованців.
«Коли забирали перших дітей з лікарні, була страшна ожеледиця та снігопад. Малі дуже чекали. Перший час було важко. Потрібно було вчити вихованців звичайним побутовим речам. Знайти з ними спільну мову, обігріти їхні душі, відгодувати», – сказала Олена.
Патронатні родини – форма виховання для дітей, позбавлених батьківського піклування. Хлопчиків та дівчаток влаштовують у тимчасові сім’ї. А їхнім батькам або законним опікунам дають час вирішити проблеми: знайти роботу, привести до ладу помешкання.
