Дніпрянці Марії Проуторовій сьогодні виповнилось 100 років. Марія Пилипівна жартує, має світлий розум та пам’ятає багацько деталей про своє столітнє життя. Розповідає, що дівчиною потрапила до німецького полону.
«Я найстаршою була, хотіли німці забрати сестру мою, а що ж… Вона ще мала, а я вже вишивати вмію, поратися. Зрозуміла, що там зможу дати собі раду й пішла замість неї», – пригадує ювілярка.
У Німеччині наприкінці Другої світової зустріла кохання свого життя – Івана. З ним і повернулася. «Я повернулась до свого дому – у Краснопілля. Народила трьох синів та доньку. У мене щасливе життя. Я багацько працювала. Спочатку на заводі (ДЗМО, – ред.), а згодом на місцевій птахофермі. Там були тисячі птахів».
У пані Марії 6 онуків, 6 правнуків та 2 праправнуків. Наймолодшому члену великої родини – 2 місяці. Усі сьогодні зберуться за святковим столом.
Середній син Микола Проуторов згадує дитинство й ділиться: «Мама багато працювала, але завжди могла приділити кожному час. Найважливіше для неї було, щоб ми гарно вчилися».
Не стримує сліз онука Наталя: «Бабуся – найважливіша людина у моєму житті після мами. Я багацько секретів розповідала їй. Вона постійно мене підтримувала. Бабуся приклад для всієї родини як треба гідно жити довге життя».
Секрет довголіття Марії Пилипівни у наполегливості, додає середній син Микола: «От влітку ми від неї ховали сапки. Бо мама виходила – одразу за приладдя й поратись по городу. Кажемо їй: «А як здоров’я?», а мама відповідає: «А город же ж як»?».
Привітати ювілярку приїхали секретар Дніпровської міської ради Олександр Санжара разом із депутаткою міськради Наталією Демідовою. Вручили офіційний лист з привітанням від мера Бориса Філатова. Та, авжеж, квіти.
«Це гордість, що у Дніпрі є такі довгожителі. Позаяк вони є очевидцями багатьох історичних подій і, найголовніше, носіями наших українських традицій та глибокої життєвої мудрості», – зазначив Олександр Санжара.