Кирилу — 46 років. Чоловік родом із Дніпра. До повномасштабного вторгнення РФ займався монтажем сантехніки, систем водопостачання та каналізації, виховував доньок.
У 2022 році, отримавши повістку, прийшов до ТЦК. Тоді йому сказали чекати виклику. У 2024-му знову отримав повістку. Після навчання боронив Запорізький напрямок у складі піхоти. Згадує, що ворог був лише за 380 метрів, а виїзди на «нуль» — щоденні.
Ранок 26 лютого 2025 року Кирило запам’ятає назавжди. Того дня відбувався масований ворожий штурм — росіяни активно застосовували дрони.
«Побіг на зачистку — і з-за рогу прилетіла автоматна черга. Кулі влучили в руку — уламок вибив шмат м’яса. Кістка лишилася цілою, але зупинити кровотечу не вдавалось. Допоміг турнікет і знеболювальне, я просто продовжив бій», — згадує Кирило.
Наступного ранку дали команду відходити на сусідню позицію. Переміщались полем — під обстрілами з мінометів, ствольної артилерії, під прицілом FPV-дронів зі скидами. Усі залишилися живими.
1 березня під обстрілами, перебіжками, дісталися до евакуаційного авто. Їхали вночі без фар — загубились, застрягли, але вирвалися.
Кирило провів 63 години з турнікетом. Переніс три операції, однак врятувати руку не вдалося — її ампутували. Зараз він проходить лікування та готується до протезування в реабілітаційному центрі Дніпра.
«Мені подобається, що тут немає якоїсь радянщини, коли тобі просто кажуть, що ти мусиш щось зробити, хоч ти трісни. Тут на тебе не тиснуть, а шукають індивідуальний підхід, враховують твої реальні можливості й твій запит», — ділиться захисник.
«У пацієнта — висока ампутація. Наразі він проходить допротезну реабілітацію — ми готуємо куксу до встановлення протеза. Провели обстеження: виміряли довжину кукси, визначили її форму та стан рубців. Працюємо над відновленням амплітуди рухів, сили, балансу, а також над зміцненням преса й спини. Прогрес уже помітний — амплітуда та сила дещо зросли», — розповідає ерготерапевтка Ольга.