«Нинішня влада посилає недвозначні сигнали Росії, що вона готова поступитися частиною свого суверенітету заради низької ціни на російський газ», - таку думку висловив у коментарі Інституту Горшеніна голова центрального виконкому партії «Наша Україна» Сергій Бондарчук.
«Більше того, ця влада вже поступилася частиною державного суверенітету, підписавши у 2010 р. Харківські угоди й віддавши росіянам у довгострокову оренду базу для ЧФ. У цьому ж ряду стоїть угода про зону нібито вільної торгівлі в рамках СНД, яку уряд досі не передав до Верховної Ради для ратифікації. Для української економіки це плацкартний квиток у Митний союз. Адже угода, під якою стоїть підпис прем'єр-міністра Азарова, не створює умов для вільної торгівлі енергоносіями, не відкриває нові ринки для українських аграріїв чи металургів», - вважає він.
На думку політика, ще одним кроком до збільшення залежності України від Росії стало переведення розрахунків за газ у валюту РФ. «Це ставить Україну у пряму залежність від постійних коливань кредитно-валютних курсів нестабільної російської валюти. До того ж, Україна не має російських рублів у достатній кількості, а тому змушена купувати їх, витрачаючи власні золотовалютні резерви, або брати невигідні російські кредити», - сказав Сергій Бондарчук.
Він вважає, що Інформація з газових переговорів у Москві говорить про високу ймовірність створення газового консорціуму на умовах російського монополіста. І це - прямий шлях до втрати економічної незалежності.
«Продовжуючи тактику поступок національними інтересами, Україна ризикує отримати угоди, у порівнянні з якими харківський провал здаватиметься унікальною перемогою. Адже тепер предметом поступок буде вже не шматок території України для російського флоту на 25 років, а вся національна газотранспортна система і підземні сховища газу на невизначений період», - відмітив політик.
На його думку, такий шлях «торгівлі суверенітетом і європейськими перспективами в обмін на міфічні «газові знижки» веде Україну до становища Білорусі, яка після здачі ключових економічних активів Москві виявилася нецікавою як Європі, так і самій Росії».
Сергій Бондарчук вважає, що вести газові переговори з Росією з позиції молодшого брата - завідомо програшна стратегія, наслідки якої можна охарактеризувати прислів’ям: «Пішов по шерсть, а повернувся постриженим».
«Ситуація зміниться тоді, коли в Україні з’явиться інша влада, яка спиратиметься підтримку народу і виражатиме його інтереси, а не буде поводитись в середині країни як тимчасова окупаційна адміністрація, як це відбувається сьогодні. Лише в цьому разі українську владу будуть поважати на міжнародних переговорах і не сприйматимуть як бідного родича. Така влада виходитиме на газові переговори з Росією не з позиції прохача, а з сильними аргументами, які не зможуть бути проігноровані російською стороною», - сказав він.
Сергій Бондарчук запропонував власне бачення таких аргументів: «По-перше - звернення до судового міжнародного арбітражу щодо перегляду невигідних газових угод 2009 року. Так в 2011 році поступили 5 європейських держав і добилися перегляду цих угод. По-друге - активізація переговорів з ЄС та західними компаніями, не пов’язаними з «Газпромом», щодо їх участі у створенні тристороннього газового консорціуму на цивілізованих європейських умовах. По-третє - диверсифікація енергопостачання, зокрема побудова NLG терміналу для отримання імпортного зрідженого газу, який на сьогодні значно дешевший від російського. По-четверте - збільшення внутрішнього видобутку газу та запровадження енергоощадних технологій, що вдвічі може зменшити залежність України від імпорту російського газу. По-п’яте - підвищення тарифу на транзит російського газу українською територією до середньоєвропейського рівня».