Як відновлюють газопостачання у звільнених регіонах України і які проблеми при цьому виникають, - читайте у авторській колонці Павла Кишкаря, заступника технічного директора Регіональної газової компанії (РГК).
Усі ми зараз стежимо за поступовим звільненням Збройними силами України міст і сіл від російських окупантів. Фахівці газорозподільних компаній заходять до населених пунктів одразу після військових і саперів.
Зараз їх основне завдання — максимально швидко відновити газопостачання для того, щоб люди могли приготувати їжу та зігрітись.
На жаль, ситуація в деокупованій частині Харківської області сильно відрізняється від того, що ми бачили в Київській. Досі тривають обстріли населених пунктів, чого не було під Києвом.
І значно більше роботи для саперів. Заміноване практично усе! В Чугуївському районі вздовж газогону на 500 метрів зняли 26 протитанкових мін!
Ми також констатуємо повне знищення окремих населених пунктів. Багато сіл і містечок значно пошкоджені. Причому настільки, що зараз не можна сказати, відродяться вони в майбутньому чи зникнуть із карти.
Фахівці газорозподільних компаній, що працюють під брендом РГК, сподіваються на краще. Ми готуємося до того часу, коли у газовиків можливість для капітального відновлення газових мереж.
Вже зараз наші спеціалісти проводять розрахунки гідравлічних схем газопроводів. На цьому етапі визначається пріоритетність робіт, орієнтовна вартість матеріалів для відновлення.
В деокупованих населених пунктах роботи сфокусовані на швидкому відновленні газопостачання: відновити мережі, щоб люди могли зігрітися і приготувати їжу. Так вже відновлювали розподіл газу в Київській, Сумській, Чернігівській областях.Наприклад, бригади ремонтників з "Вінницягаз", "Хмельницькгаз" та "Житомиргаз" допомагали відновлювати мережі у Київській області. В результаті 160 тисяч відключених споживачів отримали газ за 1,5 місяці.
Щоправда ремонт мереж у будинках триває і досі. По мірі повернення людей додому. Наступний великий виклик — Харківська область, де зараз без газу залишаються 66 тисяч домогосподарств.
Я хочу підкреслити, що глобальні наслідки війни для газової інфраструктури України ми відчуємо згодом. Тому що найстрашніше для зварного стику в газових трубах – це струси ґрунту.
Порушення герметичності призведе до витоків, які доведеться вишукувати роками. Причому з часом їх ставатиме все більше.
Тому воєнні дії, на жаль, є черговим приводом для редизайну і перебудови газових систем. Раніше ми казали тільки про необхідність приведення потужності газових мереж до реальних потреб споживачів. Які можуть бути вдесятеро меншими! Тепер вибір на користь часткових та половинчастих рішень буде кроком в бік деградації. У деокупованих регіонах немає великого сенсу шукати рішення на базі старої газорозподільної системи. Вони дорого стануть споживачам і всій країні. Ми чекаємо моменту, коли з’являться кошти, щоб ми могли презентувати сучасну нову систему з новим обладнанням і новими газовими мережами. Можливо, це будуть репарації чи допомога донорів.
Післявоєнна модернізація має закласти ресурс для обслуговування потреб споживачів на десятиліття вперед. Це прозвучить зараз екзотично, але саме тому нові газорозподільні системи Харківської, Запорізької, Миколаївської, Київської, Чернігівської і Сумської областей мають бути готові працювати і з біометаном і з тим самим воднем, який вже не виглядає таким віддаленим майбутнім.