Юрію 39 років, він родом із Івано-Франківська. Має трьох дітей, у нього три вищі освіти. До війни займався громадською діяльністю. З 2014 року активно волонтерив і зрештою отримав відзнаку «Почесний волонтер Прикарпаття». З початком повномасштабного вторгнення РФ продовжив допомагати: очолив координаційний центр для ВПО, налагодив співпрацю з міжнародними організаціями, організовував шелтери для переселенців.
Особливо Юрію запам’яталася історія з дітьми в Маріуполі. 14 дітей, врятованих з-під завалів Драматичного, були налякані, виснажені, боялися говорити. Юрій знайшов із ними спільну мову, і згодом вони почали вільно розмовляти українською. Коли зрозумів, що робота в Центрі допомоги переселенцям налагоджена і він міцно стоїть на ногах, вирішив — далі свій обов’язок громадянина треба виконувати вже на фронті.
«Був на Запорізькому, потім на Донецькому напрямку. Пройшов шлях від оператора до командира роти. 9 січня під час бойового завдання ми зазнали значних втрат, але разом з іншим командиром роти, Богданом, вирішили йти вперед. Коли поверталися, потрапили під атаку дронів. Я намагався відволікти безпілотник від наших позицій. Ухилився доволі добре, бо якби це було пряме влучання, наслідки були б набагато важчими. Потім вибух. Одну ногу майже втратив, пізніше її ампутували, іншу теж посікло уламками», — розповідає Юрій.
Зараз він проходить перший курс відновлення в реабілітаційному центрі Дніпра. Вже встав на протез, звикає до нього і дуже сподівається якнайшвидше повернутися до своїх.
«Ротним мене, мабуть, не поставлять, але служитиму, поки війна не закінчиться. Сподіваюся займатися забезпеченням. У мене вже є налагоджені зв’язки, зокрема і з мером Борисом Філатовим. Дніпро дуже багато допомагає — це і субвенція нашому батальйону в 10 мільйонів, і дрони, і квадроцикли тощо», — ділиться захисник.
«Зараз у нас є обмеження в заняттях від травматологів, адже Юрій має рану, яка ще не загоїлася. Працюємо над силою та витривалістю. Вже є хороші результати. Пацієнт мотивований, і це йому допомагає — він витримує дедалі більше навантаження, якщо порівнювати з початком реабілітації», — розповідає фізична терапевтка Тетяна.
