Сказ - це особливо небезпечне вірусне захворювання усіх теплокровних тварин в тому числі і людини. Воно характеризується розвитком своєрідного енцефаліту (водобоязнь, світлобоязнь, акрофобія, параліч глотки та язика) зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю. Про основні джерела збудника сказу та його шляхи передавання розповіла головний спеціаліст управління безпечності харчових продуктів та ветеренарної медицини ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Віктория Война у ході прес-конференції у ІА «Мост-Днепр».
Вікторія повідомила, що основним переносником та джерелом сказу в Україні є червона лисиця, її екологічні особливості обумовлюють сезонність та періодичність інфекції.
«Серед лисиць спостерігається 2 підйоми захворювання: 1-ий в лютому-квітні, 2-ий у вересні - грудні. Серед сільськогосподарських тварин підйом захворювання відмічається у другій половині року і досягає свого максимуму в останній період (жовтень - листопад), що обумовлюється більш тісним контактом сільськогосподарських тварин з джерелом інфекції в пасовищний період»,- сказала вона.
Спеціаліст зазначила, що існує декілька шляхів передавання цієї інфекції людині, основним з яких є контактний.
«У контактний спосіб з-поміж свійської фауни людей найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі – лисиці та вовки. В Україні головним джерелом збудника сказу у дикій природі є червоні лиси, однак збудник сказу виявляється також і у кажанів.
Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки. Також в останні роки збільшилася роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей.
Окрім цього доведена можливість аерогенно-контактного зараження, коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиву, слизову ротоглотки, а також при трансплантації органів померлих від сказу людей. За даними ВООЗ, у 99% випадків захворювання та смерті людини від сказу джерелом збудника є собаки та кішки»,- зауважила вона.
Експерт звернула увагу, що тривалість інкубаційного періоду залежить від виду, віку та резистентності тварини, місця і характеру укусу та кількості вірулентності вірусу, що потрапив у рану.
«Найбільш короткий інкубаційний період 7-8 днів, в середньому він триває від 3-х тижнів до 3-х місяців. Іноді бувають випадки, коли інкубаційний період триває до 6 місяців або одного року.
Вірус з місця укусу поширюється периневрально доцентровими нервами до головного та спинного мозку, де відбудеться його репродукція і накопичення», - розповіла вона.
Головний спеціаліст управління безпечності харчових продуктів та ветеренарної медицини проінформувала, як саме імунізують диких тварин у природі: «Диких тварин імунізують пероральним способом. Пероральна імунізація диких м’ясоїдних тварин здійснюється шляхом обробки усієї території через розкладання принад з вакциною, втому числі і за допомогою авіатранспорту, із розрахунку 25-30 доз на км²».
Під кінець Вікторія додала: Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 мільйона тварин. 95% випадків фіксують а Африці та Азії. Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах окрім Антарктиди.