Протягом шести місяців Криворізький район Дніпропетровщини залишався однією з найгарячіших точок. Тутешні громади ворог обстрілював щодня. Найбільше страждали Апостолівська, Широківська та Зеленодольська громади. Та вже три тижні тут затишшя, тож люди стали до відновлення рідних міст, сіл і домівок. Про це повідомили в обласній військовій адміністрації.
«Збройні сили України відтіснили ворога від району на більш безпечну відстань. Тепер він не дістає до нас зі ствольної артилерії, – пояснив голова Криворізької РВА Євген Ситниченко. – Як і по всій країні, у нас звучать сирени, але ми почали відновлювати пошкоджені об’єкти. Йдуть холоди і це потрібно, аби їх зберегти».
Покрівлю одного з дитячих садочків Зеленодольська пробив снаряд «Урагану». Він зруйнував залізобетонне перекриття та приземлився в одній зі спалень.
«Залишок від снаряду був більше метра завдовжки. Він впав на ліжечка. Вони фактично вигоріли від удару, – пригадує директорка закладу Олена. – Комунальники вже відновили цегляну кладку. Наварили арматуру, щоб можна було відновити перекриття. Ремонтуємо зараз зсередини».
У Зеленодольській громаді пошкоджено майже 60% комунальних закладів. Це школи, садочки, лікарні та будинки культури. Серед них і спорткомплекс. До війни діти займалися тут футболом, баскетболом, греблею та художньою гімнастикою.
«Десь півтора місяці тому був останній обстріл спорткомплексу. Вибило 360 квадратних метрів скла. У великому, середньому та малому залах, – поділився завідуючий Олександр. – Вже все засклили. Допомагали всі».
Постраждали і житлові будинки. Тільки у місті Зеленодольськ пошкоджено понад 50% багатоповерхівок. Квартири без вікон. Подекуди позносило й балкони. Нині комунальники реставрують і рясно посічені осколками фасади.
«Міжнародні донори працюють напряму з мешканцями. Тому допомагаємо людям із оформленням заявок на гранти. Ці кошти стануть у нагоді для відновлення житла, – розповідає голова Зеленодольської територіальної громади Дмитро Невеселий. – Є квартири, куди було пряме потрапляння снарядів. Там сильні руйнування, тож робимо кладку вікон, балконів, допомагаємо будівельними матеріалами».
Одного березневого дня Галина навідалася до мами. Збиралася тут заночувати та вороже залізяччя прилетіло просто в їхню оселю.
«Думала, тут безпечніше – перший поверх. Аж раптом – наче страшний свист. Будинок затрясся і вибух. Порозривало двері, вікна. Підняло лінолеум. Добре, що не зайнялася квартира, бо всі виходи заблокувало», – пригадує мешканка Зеленодольська Галина.
Каже, її мама після інсульту, тож так і не зрозуміла, що сталося. Та вона дуже проситься додому, бо тут пройшло все її життя. Комунальники наближають цей момент. Зводять міжкімнатні стіни, які позносило ударною хвилею.
У Наталії свій фронт робіт. Вона технік по догляду за рослинами. До парку Зеленодольська приходила навіть у «найгарячіші» моменти.
«Коли було гучно, ховалися, падали. Але потім всі виходили на роботу. Поливали, доглядали, висаджували. Обстрілами були пошкоджені газони, багато дерев. Декілька разів влучали у клени. Вони вигоряли повністю. Навіть гілочок з них не знаходили», – каже Наталія.
Ворог нищив, вони відновлювали. За час війни висадили більше тисячі дерев та кущів, понад дві тисячі квітів. Працюють, бо впевнені – перемогу Зеленодольськ має зустрічати красивим.