Леоніду 42 роки. Захищав Україну з квітня 2023 року. До цього працював у комунальному підприємстві рідного селища.
«Мені прийшла повістка. Одразу пішов. Пройшов навчання. А потім виконував бойові завдання під Угледаром», — розповів чоловік.
Поранення ноги отримав навесні цього року.
«Тієї ночі ми з побратимами потрапили під щільний мінометний обстріл. Нас розкидало, і я тільки із часом зрозумів по голосах хто де лежить. Кружляв біля нас дрон. Кружляв… Кружляв… Ніби навіть видивлялись, як ми дихаємо. Але ми тримались. У мене в одного була рація, викликав «евак» (евакуацію, — ред.), чекали. Хвилина тягнулась ніби вічність. Дрон відлетів, я закурив! Побратими кажуть: «Льоню, ти здурів? Зараз цей гад із тепловізором повернеться ще!». А я: «Тихо, не дрейфуйте»!» — поділився своєю історією військовий.
Евакуація забрала Леоніда до Дніпра. Ногу не врятували. Довелось ампутувати.
«Важко було. Увесь у катетерах, лежав, не рухався. Тільки-но зняли, одразу встав на ходунки з коліщатками й почав рухатись! Нічого мене не спинить! Лікарі називають мене льотчиком, автогонщиком, живчиком», — не стримує посмішки чоловік.
Нині захисник проходить реабілітацію. Вона буде тривалою.
«Після ампутації пацієнт дуже ослаблений, турбує фантомний біль. На даному етапі наше завдання — зміцнити загальний стан, розвинути амплітуду кінцівки, підготувати до протезування. У Леоніда двічі на день тренування», — прокоментував фізичний терапевт В’ячеслав.
«Тут дуже хороші фізичні терапевти. Лікування на найвищому рівні! Мені дають вправи, після яких є неабиякий результат. Якщо боляче, коригують заняття. Дякую!» — додав Леонід.
Після реабілітації бажання у військового — стати на протез, приїхати до рідного селища та побути з родиною.