Після розпаду Радянського Союзу в Україні забутими або покинутими виявилась частина джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), які використовувались у промвиробництві, науковій діяльності, медицині. Скільки їх «гуляє» гаражами, підвалами, сміттєзвалищами - не відомо. Громадянам не вистачає обізнаності про небезпеку контактів із техногенними джерелами, які можуть опинитися поруч. Про це ми говоримо із заступником голови ДІЯР ( Державна інспекція ядерного регулювання) Русланою Трипайло. Інтерв`ю пройшло в рамках реалізації проекту «КРОК до безпеки»
- Ваш орган - головний в питаннях контролю за радіоактивними відходами, відповідно і питання ядерної та радіаційної безпеки також в компетенції. Оцініть, як з безпековою ситуацією сьогодні?
- Державна інспекція ядерного регулювання України є органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки в сфері використання ядерної енергії. Поводження з радіоактивними відходами це складова системи сфери використання ядерної енергії та системи ядерного регулювання. У нас повністю функціонує і створена законодавча база, яка відповідає міжнародним стандартам, а також інфраструктура державного регулювання, наявні всі ресурси, технічні можливості, фахівці , які здійснюють державне регулювання.
Держрегулювання має три основні інструменти: законодавча база (критерії, вимоги до безпеки) дозвільна і спостережна системи, санкції. Тому, ми можемо стверджувати, що наш орган повноцінний, з максимальними функціями, які передбачені міжнародними документами. Що стосується контролю за радіоактивними відходами, то це більше компетенція Державного агентства України з управління Зоною відчуження (ДАЗВ). Тому що саме агентство є відповідальним і здійснює контроль за радіоактивними відходами, ведення реєстру сховищ таких відходів та об'єктів, які знаходяться в сфері їх управління. Якщо говорити про радіаційну безпеку, то я можу стверджувати, що на сьогоднішній день в Україні вона задовільна. Тому що є система, вона працює. Щороку ми готуємо доповіді про стан радіаційної безпеки, які розміщуються на нашому офіційному сайті.
- В рамках проекту «КРОК до безпеки» йдеться про можливість контактів громадян із техногенними джерелами іонізуючого випромінювання ( ДІВ). Що вони собою являють?
- ДІВ, які можуть бути доступні людям, це, частіше за все, закриті джерела індустріального типу, тобто ті, які використовуються в усіх сферах народного господарства. Найбільша сфера використання - це медицина. Говорячи про те, як виглядає саме джерело - це радіоактивна речовина, закрита в капсулу, або пристрій, який при певних обставинах випромінює радіацію. Небезпеки для населення генеруючі пристрої не мають, тому що вони випромінюють радіацію тільки тоді, коли підключені до електрики. Більшу небезпеку мають радіонуклідні джерела. Відкриті джерела використовуються для медичної діагностики, для наукових досліджень. Закриті джерела мають більш широкий профіль використання. Це і контроль технологічного процесу, це і медицина, лікування, діагностика. Це капсула в приладі або установці, яка є небезпечною, якщо використовувати не за призначенням.
- Чому ДІВ досі доступні, якщо є небезпечними?
- Взагалі, всі ДІВ знаходяться під регулюючим контролем. Доступними населенню можуть бути джерела, які загублені, історичні джерела, які ніколи не були під контролем, вони ще називаються «покинутими». «Покинуті» джерела можуть потрапити в незаконний обіг, тому що ніколи не контролювалися. Вони з»являлися там, де банкрутували підприємства, де припиняється використання джерела за призначенням, і вони тривалий час зберігалися. Тому законодавчою базою і нами вживаються заходи для того, щоб мінімізувати таку кількість джерел, знайти їх і поставити на контроль.
- Як здійснюється контроль і моніторинг використання ДІВ та їх поховання? Як працює ця система?
- Це єдиний цикл, яких охоплює контроль за джерелом «від колиски до могили» , з моменту потрапляння на митну територію України (тому що радіонуклідні джерела в Україні не виробляються) і до моменту передачі їх назад за кордон, або перетворення в радіоактивні відходи. В чому суть? Для того, щоб джерело було ввезено в Україну, на митному контролі необхідно показати дозвіл на його ввезення. Також митні органи повинні заповнити спеціальну форму і відправити її в реєстр ДІВ. На етапі, коли джерело потрапляє на кордон, ми вже знаємо, що це за джерело, хто його привозить і для чого. Інформація зберігається у реєстрі. Також будь-який суб'єкт діяльності, у якого є наміри використовувати ДІВ, повинен інформувати орган державного регулювання. У нас гнучка система регулювання і вона передбачає диференційований підхід. Тобто, не всі джерела піддаються ліцензуванню. Це залежить від рівня потенційної небезпеки. Джерела з низьким рівнем небезпеки фіксуються в державному реєстрі, що дозволяє їх використання. Більш активні джерела потребують ліцензування. ДІВ з рівнем небезпеки нижче, ніж потрібний для реєстрації, звільняються від такого контролю. Коли термін дії ліцензії закінчується, то суб'єкт повинен вирішити, що йому робити з джерелом: один з варіантів - передати на зберігання як радіоактивні відходи.
Інший варіант - повернути постачальнику. Для цього відводиться термін в 6 місяців.
- Чи можуть при такій системі ДІВ губитися? Яка відповідальність за втрату або неправильне поводження з ними?
- Статистика говорить про те, що у всіх країнах відбувається втрата контролю над ДІВ. Якою б ефективною не була система регулювання, такі випадки будуть. І завданням держави і органів державного регулювання є мінімізація цих випадків, а саме впровадження тих заходів, які допоможуть повернути під регулюючий контроль втрачені або кинуті джерела. Серед них і пошук джерел.
- Яка кількість ДІВ знаходиться на зберіганні в Україні і на скільки надійно їх зберігають на пункті захоронення радіоактивних відходів, що знаходиться в Дніпрі?
- Якщо говорити про кількість ДІВ, які зберігаються, їх потрібно поділити на дві категорії. Перша - це та, яка знаходиться у використанні. Тут на обліку в державному реєстрі перебувають 8660 подібних джерел. Генеруючих пристроїв - 16 тис. 378. Закритих джерел, які вже не придатні для використання і були передані на спеціалізовані підприємства, наприклад, на ДСП «Об'єднання «Радон», 662 тис. 379
Якщо говорити про Дніпропетровську філію, то там знаходиться 8391 джерело генеруючи і 212 тис. 391 відпрацьованих закритих джерел. Законодавством передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність за незаконне використання джерел, за роботу з ними або їх зберігання без ліцензії. Дієвими є програми амністії - добровільної здачі ДІВ. Хочу відзначити, що ті джерела, які перебувають у вільному обігу, за рівнем небезпеки відносяться до 4-5 категорії, тобто, істотної шкоди населенню або навколишньому середовищу принести не можуть.
- Які радіоактивні відходи туди потрапляють?
- У міжобласні філії «Об'єднання «Радон» ДІВ знаходять джерела з низькою або середньою активністю, а також тверді радіоактивні та рідкі радіоактивні відходи, які отримані від спеціалізованих підприємств.
- Як здійснюється реагування на виявлені кинуті ДІВ або ті, які були в незаконному обігу?
- У нас є чітко встановлена процедура - Постанова Кабміну України №813 від 02.06.2003 р, що встановлює порядок взаємодії юридичних і державних органів влади в разі виявлення радіоактивних матеріалів у незаконному обігу. Фактично, система реагування включає в себе наступне: якщо виявлено джерело, в першу чергу, потрібно обмежити територію, заборонити доступ сторонніх до цього місця. Далі виїжджають представники спецслужб і проводять дозиметричні вимірювання - визначають ступінь небезпеки і дають рекомендації про подальші дії. Вилучене джерело перевозиться в Інститут ядерних досліджень, далі передається на зберігання міжобласним філіям спеціалізованих підприємств.
- Як людям реагувати в разі виявлення ДІВ?
- Якщо знайшли об'єкт, який не можете ідентифікувати, ні в якому разі не беріть його до рук, взагалі не наближайтеся до нього, якщо є можливість - встановіть бар'єри і повідомите спецслужби. Наш черговий на зв'язку 24/7 і оперативно приймає дзвінки. Також можна звернутися в ДСНС чи Поліцію.
- Чи є необхідність після стількох техногенних аварій говорити про радіаційну безпеку?
- На мій погляд, є. Нажаль, подібні аварії відбуваються по всьому світу. І ймовірність виникнення таких аварій зменшується пропорційно зростанню культури безпеки у суспільстві. Тому, обізнаність населення дозволить нам зберегти як міжнародні режими безпеки на території України, так і запобігти радіаційні аварії та гарантувати безпечне середовище для майбутніх поколінь.