У Личківській громаді Новомосковського району майже 60-ти родинам переселенців надали житло у домівках, що раніше пустували. Хтось поділився батьківською хатою, інші господарі давно виїхали з села. У війну вирішили допомогти тим, хто шукав прихисток від ворожих атак. Власні оселі надали безоплатно, повідомили в обласній військовій адміністрації.
Нові мешканці з'явилися й у 30 приватних будинках Бузівського старостинського округу Личківської громади.
«Із самого початку повномасштабної війни до нас прибувало багато родин із Харківщини, а пізніше – Донеччини й Луганщини. Тож стали у нагоді хати, які роками стояли порожніми. Ми допомогли новим мешканцям навести лад у садибах», – сказав староста Борис Гейдер.
Серед тих, хто надав прихисток переселенцям, – мешканець Ковпаківки Вадим Кремена. Хата йому дісталася у спадок від діда.
«У будинку ніхто не жив чотири роки. А тут односельці звернулися з проханням допомогти знайомим з-під Слав'янська. Ось, живуть уже кілька місяців. Сплачують лише за комуналку», – розповів місцевий Вадим Кремена.
На сусідній вулиці в колись порожній хаті оселилися пенсіонерка Ірина із сином Володимиром. Вони із Лисичанська.
«Тікали з міста через страшенну небезпеку. Світ за очі. Зупинилися в цьому селі. Нам допомогли з житлом. Сказали: заходьте і живіть», – поділилася Ірина.
Жінка розповіла, що довелося хату трішки привести до ладу. Десь побілили стіни. Син полагодив дах, зробив димар до пічки.
Спочатку, каже, й не планували затримуватися надовго. Душа рвалася додому. Та пізніше прийшло розуміння: зимувати доведеться тут. Тоді взялися робити заготівлі консервації та дров.
«Нам місцеві і одяг дали, і посуд, і продукти. І я допомагаю, коли звертаються. Кому дров нарубати, іншим – врожай зібрати чи покрівлю відремонтувати», – сказав Володимир.
У Бузівці нове життя кинутій хаті дала родина з Донецької області. Там оселилися Олександр із Тетяною та їхньою дорослою донькою з двома онуками.
«У нашому рідному селі було до 40 прильотів на день. Кума вбило просто на городі, коли той картоплю окучував. У травні виїхали й рушили в нікуди. Випадково потрапили до Бузівки. Тут і хату дали, і продуктами сусідка допомагає. Молоком, картоплею», – розповіла Тетяна.
Вона додала: місцеві дали розсаду, тож на невеличкому городі виростили томати, огірки, цибулю.
Олександр сокиру не випускає з рук. Постійно щось лагодить. Влітку надворі сколотив душ із дошок. Зараз старий сад чистить від «сушняку».
«Зима не за горами. Треба дровами запасатися. На яблунях пообрізав сухі гілки, бо там тільки короїд заводиться, – сказав Олександр. – Нічого, прорвемося!»
Нині у Личківській громаді – понад 320 переселенців.
