У Дніпрі щоденно рятують життя пораненим воїнам ЗСУ. З фронту до міської лікарні бійців доставляють з травмами різної ступені важкості. Найчастіше – мінно-вибуховими.
«Особливість мінно-вибухових травм – велика крововтрата та зона ураження. Під ударом – тканини, артерії, нерви. У таких випадках необхідне швидке ухвалення рішень та оперативне втручання. Операції ми проводимо цілодобово. Сьогодні, наприклад, оперували бійця з 12-ї ночі до 4-ї ранку. Наше першочергове завдання – налагодити нормальний кровообіг, адже, якщо цього швидко не зробити, виникає ризик втрати кінцівки. У залежності від ситуації, ми зшиваємо судини, протезуємо артерії або встановлюємо штучні судини», – зазначив лікар В'ячеслав.
Один з пацієнтів відділення - Олег. Хлопцю 23 роки. До 24 лютого 2022-го мешкав у Києві та вчився на будівельника. Тільки-но почалось повномасштабне вторгнення РФ – пішов добровольцем. Поранення дістав на Бахмутському напрямку. Олег саме йшов на позицію, коли потрапив під мінометний обстріл.
«Лише частково пам’ятаю, як це сталось. Це був обстріл. Їхня «пташка» нас побачила, почали гатити. У росіян багато дронів різних типів, які зараз літають ледь не зграями. Хлопцям важко, але всі вмотивовані, тримаються. Радію, що прогноз лікарів позитивний. Зараз почуваюся добре. Хочу якнайшвидше одужати та повернутися до побратимів», – розповів воїн ЗСУ.
Разом з Олегом в одній палаті лікується Олександр. У мирному житті працював будівельником. Поранення отримав також під час мінометного обстрілу. Це сталось в районі Мар’їнки (Донецька область).
«Ми змінювали на позиції побратимів, аж як мені прилетів уламок у гомілку. Нас помітив ворожий дрон і росіяни почали обстріл. Побратим, який наклав мені турнікет, теж дістав поранення. Добре, що поруч була наша автівка, і нас швидко евакуювали. Нога й досі болить, хоча вже пройшов час. Звичайно, хочеться скорішої Перемоги, аби хлопці повернулися додому. Та й самому хочеться бути з дружиною та сином», – поділився воїн ЗСУ Олександр.