Ворожа ракета перетворила житлову багатоповерхівку на руїни. Сотні людей їх розбирали 69 годин. О 13.00 пошуково-рятувальні роботи завершили. На місці трагедії оголосили хвилину мовчання за безневинно вбитими людьми. Після - звук сирен рятувальних машин. Квіти та іграшки на спомин про жертв. Їх поклали керівники області та міста. А ще – рятувальники, поліціянти, комунальники та волонтери.
«Дякую рятувальникам, лікарям, поліцейським, комунальникам, волонтерам... Дякую очільнику міста Борису Філатову, його заступникам і усій мерії Дніпра. Дякую усім, хто ці довгі 69 годин боровся і допомагав постраждалим. І продовжує це робити. Разом стійко проходимо надважке випробування. Співчуття рідним загиблих», – сказав голова Дніпропетровської ОВА Валентин Резніченко.
Ворожа ракета забрала життя 45 людей. Серед них і шестеро дітей. Найменшому хлопчику не було й року. Маємо і 79 поранених.
«Багато людей не ідентифіковано, бо була пожежа – горіло ракетне паливо. Процедура упізнання триває, – розповів міський голова Борис Філатов. – Зараз починаємо наступний етап. Працюємо над тим, щоб максимально надати постраждалим допомогу, відновити їхні документи. Станемо й до обстеження будівель, які не зруйновані, але підлягають демонтажу».
На місці трагедії залишаються працювати комунальники. Вони розбиратимуть будівельне сміття у зруйнованих помешканнях. Ще готові допомогти постраждалим – винести вціліле майно, розшукати документи.
Навпроти руїн понівечена зупинка громадського транспорту. Вона повна квітів та м’яких іграшок. Синьо-жовтого ведмедика приніс Іван. Кремезний чоловік не стримує сліз, коли згадує про загиблих.
«Я з Дніпра, але останні 35 років живу в Одесі. Коли ворог вдарив по Дніпру, був у Харкові. Їздив до понівеченоi ворогом Північної Салтівки, – ділиться Іван. – Сюди приніс маленького ведмедика у кольорах нашого прапору, бо тут загинула малеча. У мене також є двоє дітей. Зараз вони за кордоном і це дуже боляче. Я вирішив вшанувати пам’ять жертв».
Вже три дні не «висихають» очі і у Надії Іванівни. У день трагедії вона була вдома – на лівому березі Дніпра. Але й туди донеслися страшні звуки вибуху. Із квітами вона прийшла до зруйнованого будинку. Жінка каже – й досі не знаходить собі місця.
«Немає слів, щоб передати горе і біль, яку принесли ці мразоти на нашу землю. Ми їх не чіпали, ми з ними не воювали. Не захоплювали їхніх земель. Вони прийшли до нас. Не дають нам жити, працювати. Найстрашніше – гублять наших дітей, молодих людей. Ми їх ненавидимо», - резюмувала дніпрянка Надія.
По багатоповерхівці у Дніпрі ворог вгатив протикорабельною ракетою Х-22. Третій день місто та країна у жалобі.