Вихованці Павлоградського зразкового клубу «Восторг» Микита Шаповал та Вікторія Лихманова прославили своє місто на весь світ. Восени минулого року юні танцюристи виграли Кубок світу з акробатичного рок-н-роллу та з‘їздили на «Дитяче Євробачення». Скромні та сором‘язливі, на перший погляд, підлітки насправді цілеспрямовані та сильні духом. В ексклюзивному інтерв‘ю «Вістям» перспективні спортсмени та їхній тренер і наставник Олена Тітова розповіли чому їм не дозволили танцювати для Насті Петрик в Амстердамі, чи розслабила їх чемпіонська нагорода та що їм забороняють їсти.
«Зал відчував нашу перемогу»
- Минулий рік закінчився для «Восторга» вдало: ви взяли Кубок світу з акробатичного рок-н-роллу та з‘їздили на Дитяче Євробачення. Які враження від перемоги?
Микита: - Перше, що подумав: «Вау!» Хотілося кричати, танцювати та поділитися з рідними. Але через те, що Чемпіонат відбувався у польському містечку Зелена Гура - можливості зателефонувати, на жаль, не було.
Олена: - Точніше, ми намагалися, просто не могли додзвонитися. Але, як виявилось, про перемогу Микити та Віки батьки і вболівальники дізнались раніше за нас. У день змагань усі вони не відходили від комп‘ютерів та стежили за ходом Чемпіонату в режимі он-лайн. А завдяки нашим протоколам, що вивішували оцінки пізніше, ніж вони з‘являлися в мережі Інтернет, і вітати «Восторг» з чемпіонською нагородою почали ще до оголошення результатів.
Вікторія: - У мене не було слів, самі емоції. Пам‘ятаю, вразила реакція глядачів - склалось враження, що зал відчував, що ми виграємо!
- Перемога була очікуваною?
О.: - Коли їхали, сподівалися на призове місце, але на перемогу не розраховували: на змаганнях виступали діючі чемпіони світу, найсильніша десятка спортcменів-рок-н-ролльщиків. Але, після виходу в фінал, надія зросла. Адже останній етап проходять лише сім пар, а переможців обирають через закрите суддівство, тобто на нагородження виходять усі 14 дітлахів і ніхто з них не знає результатів змагань. Місця починають називати з кінця, і в такий спосіб доходять до переможців. Тепер самі розповідайте (усміхається).
В.: - У нас все більше й більше округлювалися очі, коли ми з Микитою все довше затримувалися на майданчику. Першу ейфорію відчули, коли судді назвали четверте місце.
М.: - Коли прозвучали слова: «третє місце» - видихнули: - «Фух, пронесло!». На другому завмерли в очікуванні - зараз назвуть нас. А як оголосили, що срібло отримала російська пара, яка, до речі, дуже добре виступила, тут і прийшло усвідомлення - перемога НАША!
На конкурентів не дивилися
- Ви змагалися у складі збірної України. Страшно було представляти країну?
В.: - На Чемпіонаті виступала максимальна кількість пар та країн світу - 95 та 13 відповідно. Було дуже страшно!
М.: - На фіналі танцювали третім заходом, тому перші пари не бачили. А коли «відстрілялися», то навіть не дивилися на конкурентів (усміхається).
- Через кілька тижнів після Кубка ви поїхали з Настею Петрик на «Дитяче Євробачення».
О.: - Тема Євробачення - це окрема історія. Я з 2006 року хореограф-постановник номерів українських учасників цього проекту, а «Восторг» - його основний хореографічний колектив. Тому наш клуб не вперше поїхав на пісенний конкурс, але акомпанувати Насті нам не дозволили - не хотіли відволікати від неї камери.
М.: - Незважаючи на це, Настя дуже добре виступила - дрижаки йшли по шкірі від її голосу. А ми провели десять незабутніх днів в Амстердамі: гуляли містом, відвідали 12 музеїв.
«Коли танцюємо, забуваємо про біль»
- Що найголовніше, коли виступаєте?
М.: - Ноги та психологічне налаштування. Перед виходом завжди даю собі психологічну установку на перемогу. Часто їдемо на змагання хворими…
О.: - Високе навантаження викликає у нас певні професійні захворювання. Найчастіше страждають суглоби ніг: гомілки та коліна. А через те, що діти зараз розвиваються, ноги у них постійно болять.
В.: Але коли танцюємо, забуваємо про біль (усміхається). В голові крутиться лише одна думка: «Виступити якнайкраще і перемогти!» Звісно, дуже важливо емоційно налаштуватися на це, адже впевненість додає сил.
- Разом вам комфортно танцювати?
М.: - Для мене виступати з Вікою нескладно. У разі потреби ми завжди підтримаємо один одного.
В.: - Ми з Микитою танцюємо разом три роки. За цей період уже виграли 10 кубків. Здається, результат спільної роботи говорить сам за себе.
На відпочинок немає часу
- Акробатичний рок-н-ролл для вас - хобі чи щось більше?
В. і М.: (разом) - Значно більше (усміхаються).
В.: - Рок-н-ролл - це стиль життя, без нього воно - неповноцінне.
М.: - Не лише без нього, а й без «Восторга». Адже наш клуб - це велика сім‘я, де виховуються цілі династії.
О.: - Часто буває, закінчать мої дітки школу, випустяться з «Восторгу» та роз‘їдуться по університетах-академіях, Але, закінчивши їх, повертаються в акробатичний рок-н-ролл, створюють свої колективи і танцювальні класи. До того ж, нерідко дружба між партнерами переростає у щось більше (посміхається).
- Багатьох спортсменів розслабляють перші місця, а вас?
В.: - Після перемоги на одній дистанції, хочеться взяти ще довшу та складнішу. А для цього потрібно наполегливо займатися в залі.
М.: - Розслаблятися після змагань і турнірів просто немає часу. Ми з Вікою переходимо в іншу вікову категорію «Юнаки», де починається танець із елементами акробатики. І щоб досягти успіху серед найсильніших танцюристів цього віку, потрібно неабияк вчитися та займатися до сьомого поту. А через те, що тренуватися упівсили нас не навчили (усміхається, поглядаючи на тренера), - завжди викладаємося повністю.
На ваги ставати не страшно
- Скільки часу займаєтеся?
М.: - Ми тренуємось щодня без свят та вихідних по три години. Перед Кубком танцювали по чотири.
О.: - Взагалі перед Кубками світу навантаження збільшується - тренуватись потрібно зранку та ввечері по три-чотири години. Але перед поїздкою до Польщі у нас були великі гастролі, і школа забула як виглядають Микита й Віка. Тому тренувалися перед Кубком лише після уроків.
- Як ваш юний організм витримує таке навантаження? Мабуть, м‘язи болять постійно?!
М.: - Болять, але в цьому випадку допомагають спеціальні мазі та масаж.
В.: - Ми робимо те, що нам дуже подобається. Це найкращі ліки (усміхається).
- Професійні спортсмени дотримуються спеціальних дієт. А ви якось обмежуєте себе в їжі?
М.: - Їм усе, що заманеться. Через те, що багато рухаюся та ще росту, ставати на ваги у разі потреби не страшно (усміхається).
В.: - Мені також дієти непотрібні. Єдине, що забороняється вживати всім «восторгівцям» - це солодкі газовані напої, сухарики та цукерки. Нас привчають до більш-менш здорової їжі.
Штрихи до портрета Вікторії Лихманової:
Вік - 13 років.
Танцює - з 9 років.
Мрія дитинства - стати хореографом.
Улюблена страва - піцца.
Улюблений колір - жовтий, салатовий та фіолетовий.
Улюблений фільм - «Крок уперед».
Штрихи до портрета Микити Шаповала:
Вік - 14 років.
Танцює - з 8 років.
Хобі - танці.
Авторитет - тренер Олена Тітова.
Піднімає настрій - весела музика.
Хатні тварини - кіт Кузя.
Марина Соломко, «Вісті Придніпров‘я»