У прес-конференції взяли участь:
- Начальниця управління з питань гуманітарної, соціально-культурної сфери та освіти виконавчого апарату Дніпропетровської обласної ради, депутатка Лілія Гиренко;
- Петриківська селищна голова Наталія Коваленко;
- Завідуюча лабораторії фольклору та етнографії КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» Ольга Гусіна.
Україна відзначила 5-річчя від дня визнання ЮНЕСКО козацьких пісень Дніпропетровщини. Саме 29 листопада 2016 року цей елемент було внесено до списку національно-культурноЇ спадщини, що потребує охорони. Про це йшла мова у ході прес-конференції.
Начальниця управління з питань гуманітарної, соціально-культурної сфери та освіти виконавчого апарату Дніпропетровської обласної ради, депутатка Лілія Гиренко розповіла, що для надання козацькій пісні такого статусу було прикладено чимало зусиль.
«Із всіх переглянутих колективів було обрано чотири найгідніші. З них тільки 3 увійшли до номінаційного досьє. Це один колектив із Підгороднього та два з Павлоградського району. Ми зробили досьє, відправили до Києва, міністерство нас підтримало, а пізніше нас підтримав увесь світ»,- поділилася вона.
В свою чергу завідуюча лабораторії фольклору та етнографії КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» Ольга Гусіна відзначила музична академія ім. М. Глінки приділяє велику увагу розвитку та популяризації козацьких пісень. Для цього у стінах закладу створюють нові гурти та колективи.
«Академія музики долучилися до дослідження козацьких пісень ще у 2014 році. Тоді й почалися перші експедиції, до складу яких входили працівники обласної ради і Дніпропетровської академії музики. Ми почали виявляти козацькі пісні майже у кожній експедиції, в репертуарі багатьох фольклорних колективів.
У 2015-2016 роках, коли ці пісні були визнані елементом нематеріальної культурної спадщини під охороною ЮНЕСКО, як елемент, який потрібно охороняти та зберігати. Ми зрозуміли, що потрібно надавати життя цьому жанру. Тому у стінах академії було створено студентський фольклорний колектив «Калета». Керівник ансамблю Тарас Хмелюк, почав створювати кавер-версії козацьких пісень. Це дає змогу учням у сучасній інтерпритації пізнати цінність козацьких пісень. Був створений і другий співочий колектив під назвою «Дивень». Він виконує пісні суто в автентичній манері. Це було зроблено для, того аби зберегти ту традицію, яка була від самого початку», - розповіла Ольга.
Завідуюча лабораторії фольклору та етнографії КВНЗ «Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки» повідомила, що окрім популяризації козацьких пісень музична академія також видає збірники цих пісень.
«Першим таким збірником став «Збірник козацьких пісень Дніпропетровщини», який був виданий у 2015 році. До його видання залучилась Дніпропетровська обласна рада, спеціалісти з фольклору Дніпропетровської академії музики, а також викладачі національного університету. У збірнику надруковані пісні, які були зафіксовані у перших фольклорних експедиціях територією Дніпропетровської області. Вони адаптовані для будь-якого виконавця. Наприкінці цієї збірки знаходиться аудіо диск, через який можна послухати, як звучать ці пісні у автентичному виконанні» - проінформувала вона.
Ольга Гусіна зазначила «Ми дуже пишаємося, що козацькі пісні продовжують своє існування не тільки в автентичному вигляді, але й в осучасненому».
Крім цього, Лілія Гиренко повідомила, що 5 грудня 8 років тому згідно з рішенням 8-ої сесії Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини елемент «Петриківський розпис» був внесений до Репрезентативного списку НКС.
«Петриківський декоративний розпис є унікальним. Він зародився більше 230 років тому на Петриківщині. Обласна рада приєдналася до популяризації цього елементу ще у 2007 році, коли ми вперше організували фестиваль «Петриківський Дивосвіт». Вже в 2011 році до нас почали приїжджати гості з посольств та консульств. Далі ми почали презентувати вироби наших майстрів за кордоном, по Європі. Основним завданням було переконати інші країни, що наш елемент вартий того, аби входити до Репрезентативного списку» - сказала вона.
За словами депутатки обласної ради, Україна до «Петриківського розпису» взагалі ніколи не входила до списку Юнеско.
Петриківська селищна голова Наталія Коваленко відзначила, що для кожного мешканця Петриківської громади це була дуже важлива та історична подія.
«Для Петриківщини це була доленосна подія, якої очікували не одне десятиліття майстри, майстрині та всі ті, хто володіє елементами Петриківського розпису. Ми рок за роком, з 2007 р., рухалися до цієї мети. Завдяки підтримці обласної ради наші виставки проходили не тільки по Україні, але й за кордоном. За 8 років після визнання ми взяли на себе певні зобов’язання про те, що Петриківський розпис повинен розвиватися і передаватися із покоління в покоління. На сьогодні ми максимально намагаємося презентувати Петриківський розпис не лише в Україні, але й за її межами. Для цього ми беремо участь у різних фестивалях, виставках та ярмарках, аби люди максимально знайомилися зі своєю культурною спадщиною», - розповіла вона.
Також Наталія зауважила, що на сьогоднішній день у молодшого покоління з’явилася велика цікавість до Петриківського розпису і поштовхом для цього стало визнання ЮНЕСКО.
Під кінець Лілія Гиренко додала, що з початком пандемії форма роботи трохи змінилися, однак це не заважає продовжувати розпочате.
«Ми любимо свою справу і будемо виконувати заплановану роботу за будь-яких обставин. Ковід перевів нас на інший рівень. Ми перейшли до відео та аудіо формату, онлайн-трансляцій. Тому умови карантину нас ніяк не зупинять», - запевнила Лілія Гиренко.