Актори та артисти. Солісти, хормейстери, костюмери і керівники театрів. Тих, хто причетний до сценічного мистецтва, запросили до ОВА. На честь Міжнародного дня театру вручили відзнаки. Подякували за те, що понад два роки повномасштабної війни вони залишаються з глядачами. А разом з тим волонтерять та навіть боронять країну.
«Дякую всім причетним до театру! Хто між виходами на велику сцену працював на перемогу у великій війні. Відклав сценарії і взяв до рук зброю. Став на захист країни. Продовжив діалог з глядачами. Попри тривоги, які переривають його. Недоспані через обстріли ночі. Ставить прем’єри. А таких на рахунку тільки обласних театрів майже 40 за два надскладні роки, – сказав начальник ОВА Сергій Лисак. – Роль кожного з вас у нашій спільній боротьбі – безцінна!»
У театральній родині Дніпропетровщини 14 закладів, чотири з яких – обласні. З повномасштабним вторгненням росіян життя кожного змінилося. У будні увірвалися підтримка оборонців, переселенців та мешканців регіону. Через збори донатів і посилок, плетіння сіток, слова та рухи на сцені.
«Нам важко, бо як і всі ми живемо під час війни. Переживаємо, коли читаємо новини. Хвилюємося за рідних, які служать. З-поміж моїх таких багато. Як і серед колег, – поділилася солістка балету Дніпровського академічного театру опери та балету Катерина Шмигельська. – Тому долучаюся до різних ініціатив, щоб їм допомогти. А ще працюю, аби через вистави донести людям – перемога буде за нами».
Артист драми Ярослав серед тих, хто з першими вибухами убезпечив родину, сам подався у територіальну оборону. Там пройшов військову підготовку, здобув навички у тактичній медицині та розмінуванні територій. І понад рік замість вивчення нових ролей охороняв об’єкти критичної інфраструктури. Весь цей час сумував за театром. По поверненню йому знадобився час, аби наново звикнути до творчої атмосфери.
«Вражає, коли після повітряної тривоги люди повертають з укриттів до зали. Інколи чекають цього моменту по 30-40 хвилин. Хоча й трохи втрачають емоційні враження, обірвані сиреною. Думаю інколи – було б класно, щоб, як у кіно, ми могли демонструвати короткі нарізки. Аби нагадати глядачам, що було на сцені раніше», – додав артист драми Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Ярослав Безкоровайний.
За захисників та захисниць, серед яких чимало її учнів, щодень неабияк переживає пані Лілія. Сцені вона присвятила 16 років життя, а зараз викладає акторську майстерність. Каже: підготовка театрального митця – справа відповідальна.
«Він має знати культурну спадщину, географію і навіть математику. Бо аналітичні здібності, наприклад, допоможуть вибудувати роль. А раптом і професора треба буде зіграти, – пояснила викладачка майстерності актора з лялькою Дніпропетровського фахового мистецько-художнього коледжу культури Лілія Колтиріна. – Та головне – бути людиною. Небайдужою до оточуючих і самої себе».
Загалом в ОВА відзначили 24 фахівця, які виходять на сцену, працюють у театрах і виховують підростаюче покоління творчих людей. Начальник ОВА Сергій Лисак вручив їм грамоти, подяки та годинники.
